Розробка і затвердження інструкцій з охорони праці

Найголовніше, що потрібно знати, це те, що розробка і перегляд інструкцій з охорони праці регулюються Положення про розробку інструкцій з охорони праці (НПАОП 0.00-4.15-98). Це один з найпростіших і найбільш зрозумілих НПАОП, який дасть відповідь практично на всі запитання. Але можуть виникнути деякі хибні думки, які спробуємо попередити інформацією наведеною нижче.

Чому інструкція з охорони праці має бути якісною?

Хорошою інструкція з охорони праці має бути не тільки, щоб було не соромно інструктувати працівників та показувати перевіряючим. Адже часто працівники навіть не ознайомлюються детально з інструкціями, а перевіряючому важливіше 20 л бензину, а щодо інструкцій, то просто достатньо їх наявності і правильної структури та затвердження (зміст на останньому плані).

А от потрібна буде якісна інструкція з охорони праці тоді, коли станеться нещасний випадок, бо важливо щоб у ній було прописано, що цього робити було не можна. Звучить це негарно, але у разі нещасного випадку значно менше проблем буде у потерпілого, коли він порушить пункт передбачений інструкцією, ніж у роботодавця чи керівника робіт, коли цього там прописано не буде. Отже, якщо стався нещасний випадок, то найпростішим шляхом його закрити, буде знайти відповідне правило в інструкції з охорони праці. А якщо інструкція була зроблена нашвидокуруч , так би мовити «якби була», то вона не просто може не містити необхідної вимоги, а взагалі мало відповідати виконуваній роботі.

Порядок розробки та затвердження інструкцій з охорони праці на підприємстві

Правильний шлях, тобто в теорії, створення інструкції на підприємстві такий:

1. Служба охорони праці разом з керівниками підрозділів складає перелік інструкцій з охорони праці, які мають бути на підприємстві.  Для цього вивчається штатний розпис, обладнання, яке використовується. Цей перелік затверджується роботодавцем.

2. Керівники робіт (начальники підрозділів), які знають хто в них працює і чим займається, розробляють інструкції з охорони праці. Вони ж пройшли навчання і перевірку знань, як посадові особи (раз в 3 роки), як мінімум комісією підприємства, тому знають як це робиться.

3. Погоджують розроблені інструкції з службою охорони праці та юристом підприємства.

4. Роботодавець (директор) затверджує наказом ці інструкції.

Як відбувається частіше (на практиці):

1. Працівник служби охорони праці або на малому підприємстві особа, якій доручив це директор, розробляє інструкцію з охорони праці. Для цього бере приклад з Інтернету (краще якщо є Типова інструкція для таких робіт) чи з іншого підприємства.

2. Роздруковує створену інструкцію та несе її на підпис керівнику робіт. Той може перечитати і підправити, але частіше просто підписатися у графі розробника.

3. Працівник служби охорони праці погоджує інструкції в юриста підприємства і подає роботодавцю на підпис наказ на їх затвердження.

Це не є великим мінусом, адже грамотний інженер з охорони праці може зробити не гіршу інструкцію, ніж керівник підрозділу, який ймовірніше всього знає менше по охороні праці. Хоча й інженеру з охорони праці іноді важче орієнтуватися в конкретних роботах та можливих ризиках, ніж керівнику підрозділу, який вже багато з чим стикався. Отже дуже добре, якби інструкція з охорони праці розробляся б спільно.

Якщо на підприємстві немає юриста, то, в ідеалі, інструкція має бути погоджена людиною, що має юридичну освіту, чи просто нотаріусом за договором. Хоча на практиці можна обійтися і без цього, головне щоб інструкція була якісною.

Поради по розробці інструкцій з охорони праці

1. Інструкція з охорони праці створюється в першу чергу для виконавця робіт, тобто працівника, а не посадової особи, відповідальної за виконання. Тому розділ «Загальні положення» має містити мінімум організаційних питань. Не потрібно розписувати порядок оформлення дозвільних документів для виконання робіт (наряда-допуска, акта-допуску, дозволу органа санітарного нагляду при виконанні земельних робіт на смітниках тощо).

2. Посилання на нормативні акти державного або галузевого рівня мають бути лише в розділі «Загальні положення». Не потрібно згадувати їх в інших розділах. Інструкція все ж таки розробляється для робітника, якому важлива конкретика, а що беруться пункти інструкції, виходячи з певних документів (НПАОП, ДБН, ГОСТ та ін.), то це і так зрозуміло.

4. Далеко не всі види робіт чи посади мають бути забезпечені окремими інструкціями з охорони праці. Наприклад, не потрібно робити інструкцію з охорони праці для менеджера чи для секретаря. А також навіть інструкція з охорони праці при роботі за комп’ютером не є обов’язковою – достатньо проінструктувати працівника за інструкцією з електробезпеки. Так він отримає і І групу допуску з електробезпеки, що дасть можливість користуватися ще й сканером, електрочайником і т.д.

5. Не обов’язково у кожній інструкції розписувати порядок надання першої долікарської допомоги у розділі «Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях» – це мінімум зайвий листок у кожній інструкції. Достатньо розробити окрему інструкцію «По наданню першої долікарської допомоги при нещасних випадках» і розписати там, при яких травмах чи ураженнях як діяти з потерпілим. А в інструкціях з охорони праці робити посилання по типу: «У випадку травмування когось із оточуючих працівник допомогти організувати надання першої (долікарської) медичної допомоги чи самостійно її надати відповідно до інструкції № _____ «По першій долікарській допомозі при нещасних випадках», допомогти дістатися до медпункту чи викликає швидку медичну допомогу, при необхідності».

6. Інструкція з охорони праці має містити перелік спецодягу, спецвзуття та інших ЗІЗ, які видаються працівникові даної професії (чи при виді робіт) в розділі «Загальні положення», та ще й зазначенням строків носіння. Не можна просто посилатися на колективний договір, Типові норми видачі чи окремі норми розроблені підприємством на основі них, це буде помилкою, хоча й не найгрубішою.

7. Не обов’язково згадувати про відповідальність за порушення даної інструкції в самій інструкції. Це має бути передбачено правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також є в ЗУ «Про охорону праці».

8. Не потрібно розробляти інструкцію для конкретного обладнання, якщо можна це зробити для всієї групи. Тобто не потрібно розробляти для водія автомобіля вантажопідіймальністю 6 т і окремо 20 т, а достатньо розробити Інструкцію з охорони праці водія вантажного автомобіля.

9. Не потрібно затверджувати типову інструкцію з охорони праці в первинному вигляді, з неї, як мінімум, необхідно видалити слова, де згадується, що вона «типова».

10. Не потрібно включати до інструкції з охорони праці обов’язки працівника по роботі, тобто не треба плутати інструкцію з охорони праці та посадову або робочу інструкцію.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *